БУКВИК
Звук і буква
Звук чують, букву бачать. Правило просте, а плутають його щодня — і не діти, а дорослі, які вчать читати.
БУКВИК
БУКВИК
Звук і букваЗвук чують, букву бачать. Правило просте, а плутають його щодня — і не діти, а дорослі, які вчать читати.
Буква — це знак на папері. Звук виходить із рота. Літер в українській тридцять три, звуків більше, і збігаються вони не завжди.
Я, Ю, Є, Ї. На початку слова й після голосного одна літера дає два звуки: ЯМА читається як [й-а-м-а], чотири звуки на три літери.
М’який знак. Літера є, звука немає: він лише пом’якшує сусідню приголосну. У слові СІЛЬ чотири літери й три звуки.
ДЖ і ДЗ. Тут навпаки: дві літери, один звук. ДЖМІЛЬ і ДЗВІНОК читаються разом, одним рухом.
Щ. Одна літера, два звуки: [шч]. Тому ЩУКА починається не так, як ШУБА, хоч на око схоже.
Бо саме тут народжується головна помилка домашнього навчання. Дорослий показує М і каже «ем» — називає букву. Дитина чує назву й складає з назв: «ка-і-те». КІТ із цього не виходить, і дитина це чує сама.
Тому літеру дитині показують звуком: [м], [с], [к]. Назви вона вивчить у школі, коли вони знадобляться для правопису, і вивчить за день.
В «Абетці» літера звучить саме звуком: натисніть М — почуєте [м]. Назва лишилася тільки для м’якого знака, бо власного звука він не має.
ЗавантажитиНіяк. Дошкільняті різниця між звуком і буквою, власне, не потрібна зовсім: йому потрібно, щоб дорослий сам її не плутав. Про це в нас є окрема сторінка: чому «М», а не «ЕМ».
Чотири: [й], [а], [м], [а] — а літер три. Я на початку слова й після голосного означає два звуки. Те саме з Ю, Є, Ї.
Бо він нічого не вимовляється сам. Він лише показує, що попередня приголосна м’яка: СІЛЬ — три звуки, чотири літери.
Навпаки: дві літери, один звук. ДЖМІЛЬ починається з одного звука, хоч літер дві, і розривати їх, читаючи, не можна.
Йому — ні до чого. Це потрібно дорослому, який учить: саме тут з’являється «ем» замість [м], і саме звідси починається «читання» назвами літер, після якого слово не складається.
Готовий аркуш A4, PDF — друкується як є.