БУКВИК
Чому «М», а не «ЕМ»
Найчастіша помилка дорослих, які вчать читати вдома, — називати літери так, як їх названо в абетці. Звучить правильно, а читати заважає.
БУКВИК
БУКВИК
Чому «М», а не «ЕМ»Найчастіша помилка дорослих, які вчать читати вдома, — називати літери так, як їх названо в абетці. Звучить правильно, а читати заважає.
Дитина вивчила назви: ем, а. Дивиться на МА й чесно читає те, що знає: «ем-а». Зліпити з цього «ма» вона просто не може, бо в слові немає ні «е», ні «и», які вона щойно вимовила. Слово розсипається в неї на очах, і висновок вона робить єдиний доступний: що читати в неї не виходить.
Тому літеру й дають звуком. «М» — це коротке [м], без голосної. Тоді МА це м плюс а, і воно таки злипається в «ма».
Скажіть уголос той склад, який читаєте. Якщо між двома звуками встряє зайвий («ем-а», «ес-о»), то дитина чує рівно те саме. Просто протягніть перший звук замість назви літери: «мммаааа».
В «Абетці» літера звучить саме звуком: натисніть М — почуєте [м], а не «ем». Назва лишилася тільки для м’якого знака, бо власного звука він не має й сам не вимовляється.
ЗавантажитиНа словах із трьох літер. Дитина, навчена звуками, читає КІТ повільно, але правильно. Навчена назвами — називає три літери й зупиняється, бо зліпити їх немає в що. І це ж не брак старання й не «ще рано»: це просто наслідок того, з чого почали.
Скажіть звук: «це м». Назву «ем» вона дізнається в школі, і на той час читання вже буде, тож назва нічого не зіпсує.
М’який знак власного звука не має — для нього доводиться казати назву, і це єдиний виняток. Я, Ю, Є, Ї звучать як поєднання двох звуків, і спершу їх беруть у словах, а не окремо.
Переучувати доведеться, але швидше, ніж здається. Візьміть короткі слова й читайте самі, протягуючи перший звук: «мммак». За тиждень-два назви відходять самі, коли стає видно, що зі звуками слово складається, а з назвами ні.
Готовий аркуш A4, PDF — друкується як є.